упорядковувати — див. упорядкувати … Словник синонімів української мови
упорядковувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
переупорядковувати — ую, уєш, недок., переупорядкува/ти, у/ю, у/єш, док. 1) Упорядковувати все чи багато чого небудь. 2) Упорядковувати ще раз, повторно або заново, по іншому … Український тлумачний словник
опоряджати — а/ю, а/єш і рідко опоря/джувати, ую, уєш, недок., опоряди/ти, джу/, ди/ш, док., перех. 1) Давати лад чому небудь; упорядковувати. 2) Готувати, налаштовувати що небудь. || Прибирати що небудь, надаючи впорядкованого вигляду. || Поправляти що… … Український тлумачний словник
підправляти — я/ю, я/єш, недок., підпра/вити, влю, виш; мн. підпра/влять; док., перех. 1) Усуваючи незначні неполадки, пошкодження в чому небудь, робити придатним для користування, лагодити. 2) Усувати окремі недоробки, помилки і т. ін., вдосконалюючи що… … Український тлумачний словник
поправляти — я/ю, я/єш, недок., попра/вити, влю, виш; мн. попра/влять; док., перех. 1) Надавати чому небудь потрібного, правильного положення. || Надавати належного вигляду чому небудь розкиданому, зім ятому, заплутаному; усувати безладдя. || Класти що небудь … Український тлумачний словник
порядок — дку, ч. 1) Стан коли де небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; чистота, лад; прот. безладдя. || Правильне або звичне розташування, розміщення чого небудь. || перен., розм. Правильний режим життя. Давати порядок. 2) Стан, коли все… … Український тлумачний словник
причепурювати — юю, юєш, недок., причепури/ти, рю/, ри/ш, док., перех., розм. Надавати кому , чому небудь чепурнішого, охайнішого, красивішого вигляду; чепурити. || перен. Упорядковувати, робити кращим що небудь … Український тлумачний словник
розправляти — I я/ю, я/єш, недок., розпра/вити, влю, виш; мн. розпра/влять; док., перех. 1) Розпрямляти, розрівнювати, розгладжувати, зручно розміщувати що небудь скручене або зіжмакане, зім яте. || Розгортати, розкривати (листя, пелюстки). || Упорядковувати… … Український тлумачний словник
укладати — I (вклада/ти), а/ю, а/єш, недок., укла/сти (вкла/сти), аду/, аде/ш, док., перех. 1) Поміщати де небудь, складати кудись. || Складати, пакувати речі, збираючись або збираючи когось у дорогу. || Класти, розміщувати, розташовувати що небудь у… … Український тлумачний словник